Блокнот методиста

 

   

В 2014 / 2015 навчальному році діяльність нашого дошкільного закладу спрямована на вирішення:

• Науково — методичної теми:  "Якісна освіта - запорука самореалізації як особистості педагога так і особистості дитини - дошкільника"

• Пріоритетних завдань:

Доцільно виділити дві групи організованих форм —колективні та індивідуальні. До першої відносяться семінари і практикуми, науково - практичні конференції, методичні об'днання, творчі мікро - групи педагогів. До другої - стажування, індивідуальні консультації, наставництво, робота над власною темою, індивідуальна самоосвіта.  

    

  

Реалізація завдань  у 2014/2015 навчальному році в роботі з педагогами:

 

  

   

  

  

Нотатки методиста

(рекомендації, пам'ятки для педагогів і батьків):

12.03.2015 

10.02.2015

ПРОПОНУЮ ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ДИТИНИ :

• якщо дитина їсть, п'є чай, одночасно займається біля комп'ютера

• засиджується до ночі біля комп'ютера

• приходить додому — зразу до комп'ютера

• забуває поїсти, почистити зуби (раніше такого не спостерігалося)

• відчуває ефорію, добре себе відчуває за комп'ютером, і навпаки, відчуває пустоту, роздратованість, коли необхідно займатися чимось іншим або якщо не дають працювати за комп'ютером

• збільшує час проведення за комп'ютером, не займається іншими справами — не гуляє, домашніми справами тощо; повністю або частково втрачає інтерес.

• вступає у конфлікт з близькими людьми із — за своєї діяльності, а це в свою чергу веде до брехні стосовно того, чим вона займається

• передбачає наступний сеанс життя у віртуальній реальності, що також піднімає настрій і затягує.

                                        ЯК В ЦЬОМУ ВИПАДКУ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ?

Якщо сім'я повна — обидва і мати і батько повинні разом надавати підтримку дитині, не йти на поводу у неї. Слід проявляти турботу про дитину, це ефективніше критиці і обвинувачень. Можна відкрито повідомити їй про бажання проконтролювати, наскільки довго вона користується комп'ютером — якщо дитина приймає це бажання у штики і бреше, така поведінка демонструє, скоріше за все, що дитина не відчуває серйозність ситуації.

Не треба настроювати дитину проти себе , карати її або установлювати для неї правила роботи за комп'ютером: найкраще виробити разом з нею компромісний варіант.

Бажано, щоб комп'ютер був установлений у загальнодоступному місці — одне це дає можливість зруйнувати приватність і секретність перепису в Інтернеті.

Корисно було би зацікавити дитину чимось ще (театральна, танцювальна та інші студії).

На кінець, не слід відмовлятися від допомоги спеціаліста ( дитячого психолога, психотерапевта), особливо, якщо він компетентний у використанні Інтернету.            

17.01.2015

  Окремо варто спинитися на іграшках. Дуже часто дорослі, купуючи їх дитині, виходять з власних уподобань, інтересів, намагаючись певною мірою компенсувати обмеженість іграшкового асортименту в своєму дитинстві, тобто купують іграшку для себе. Або ж вважають, що велика кількість іграшок та їх розмаїття сприяють організації самостійної гри дитини, а їм, відповідно, забезпечать безвідривне виконання власних справ або спокійний тихий вечір. От і виходить, що збирається велика кількість іграшок та ігор, які лише займають місце, бо малюк ними не грається, оскільки всі ці дива сучасного дизайну його не цікавлять. А тим часом у кожному домі є багато такого, що ніяк не може зрівнятися з іграшками. Найцікавіше місце - мамина кухня! Найпростіша шумівка, дерев"яна ложка або каструлька, в яку можна спочатку багато чого покласти, а потім виймати потроху або відразу викинути, набагато цікавіші за будь - яку пластикову карусель з музикою! До того ж тут іде справжнє життя: після того, як мама якийсь час побуде на кухні - на столі з"являється щось смачненьке, й усі кажуть: "О, дуже смачно!" Спробуйте організувати діяльність свого малюка саме тут, наприклад, так: виділіть секцію в кухонній шафі для нього, складіть туди кілька металевих баночок з кришками (добре, щоб їх можна було вкладати одну в одну), невелику каструлю, кілька мисочок тощо, а також волоські горіхи чи кілька вимитих яблук, морквин абощо, які так цікаво розкладати по мисочках, складати в банку й закривати кришкою, а, може, й скуштувати. Пізніше залучайте малюка до приготування   обіду: доручіть вибрати буряки з-поміж картоплі чи моркви; відібрати червоні яблука чи перець з-поміж інших; віднести відібрані вами овочі в мийку, а, може, навіть помити їх. І не страшно, що вода буде й на підлозі, а маленького помічника доведеться перевдягати. Адже такі ситуації спільної діяльності сприяють розвиткові дитини: вона знайомиться з різноманітним посудомЮ овочами, фруктами, їхніми назвами та ознаками (кольором, формою, величиною, щільністю, смаком, фактурою, матеріалом тощо). Ви допомагаєте синові чи доньці проявити свою самостійність і маєте слушну нагоду для похвали: "Як гарно ти вмієш це робити!" А найголовніше в такій ситуації з погляду малюка - мама поруч! І він діє разом з нею! Цим правилом варто скористатися й тоді, коли ви пропонуєте синові чи доньці погратися. Проте не забувайте: дитину треба вчити гратися. Без участі дорослого навіть найкращі іграшки не стимулюють активності, не розвивають свідомості, в кращому разі вони викликають однотипні, примітивні дії, які через це швидко набридають. Усі свої секрети та можливості іграшка розкриває перед дитиною лише з допомогою дорослого. А щоб викликати справжній інтерес до гри та іграшки , дорослі й самі мають гратися із задоволенням. Для цього намагайтеся на час гри з дитиною відключитися від сторонніх думок і турбот. Діючи з іграшками, малюк вчиться спілкуватися з дорослим, розв"язувати найпростіші практичні задачі. Не забувайте і про неформальний ігровий матеріал: здатність бачити в одному й тому самому предметі термометр, ложку, гребінець, викрутку, а, може, й трубу - ось що залишиться непересічним досягненням дитячого мислення, стане передумовою розвитку уяви і творчості.

Поменше заборон! 

Дитяча активність і допитливість, звісно, завдають багато клопоту дорослим, тож часто натрапляють на їхні опір та заборони, що продиктовано турботою про здоров"я та безпеку малюка. Червоною ниткою крізь весь цей період життя дитини проходить суперечність, яка полягає в тому, що дитина повна сил і активності, захоплено переживає свої нові можливості, що природно для її нормального розвитку, але при взаємодії зі світом натрапляє на перешкоди та активне обмеження дорослими її можливостей. 

Діючи з предметами, малюк реалізує свою активну позицію в цьому світі, задовольняє головні життєві інтереси. Забороняючи йому діяти, дорослі позбавляють свого активного, допитливого, діяльного і життєрадісного малюка можливості мислити, переживати, прагнути, а отже, й повноцінно жити. І тоді стережіться ефекту бомби відсроченої дії, оскільки не виключено, що дитина виражатиме своє розчарування вибуховими нападами гніву.

Навіть найменші не бажають завжди залишатися в манежі. Дитина повинна мати змогу пізнавати світ, набувати нового досвіду. Тож завдання дорослого полягає не в тому, щоб забрати в малюка всі небезпечні й заборонені предмети, а в тому, щоб організувати його активність і спрямувати її в потрібне русло та бути активним партнером маленького діяча в його непростій справі - пізнанні навколишнього світу.

17.12.2014

1.Упевнитися в тому, що саме зараз той час, коли треба вибирати школу для своєї дитини: згідно віку, і здоров'я у нормі.

2.Поділиться своїми планами з дитиною. Поцікавтеся її думкою, стосовно цього, треба віднестися з повагою до будь яких висловлювань, обговоріть деякі варіанти.

3.В розмові з дитиною краще збігати критичні висловлювання в адрес шкільних вчителів і системи освіти в цілому.

4.Якщо проблема вибору школи вирішена як би сама собою (у дворі дома стоїть школа з доброю репутацією), все ж таки не погано поцікавитися, які освітню програму використовує школа для навчання дітей, відповідає вона нахилам вашої дитини, рівню її підготовленості?

5.Якщо ви запримітили престижну школу , пам'ятайте, що в багатьох нових експериментальних школах навчання може знаходитися у стадії оформлення: навчальне навантаження може не враховуватися при цьому фізіологічні особливості дітей 5 — 6 років, характеру їх пізнавальної діяльності. Поцікавтеся думками про школу у інших батьків, діти які вже навчаються в цій школі: наскільки реалізується на їх погляд те, що обіцяють в концепції даного навчального закладу.

6.Поцікавтеся правилами і виключеннями із правил відповідно запису до школи, підготуйте дитину емоційно до проходження співбесіди і до інших процедур щодо прийняття до школи.

7.Напевно, ви знаєте позицію Міністерства освіти України займає чітку позицію щодо питання діагностичних процедур при прийомі до школи, що ціллю любого тестування під час прийому до школи може бути тільки коректування процесу навчання з урахуванням індивідуального розвитку першокласника.

8.Якщо вашій дитині необхідно буде проходити тестування, зробити треба так, щоб дитина не відчувала вашого переживання, тому що дитина просто не витримає емоційної напруги.

10.11.2014

• Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

• Праця в сім'ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона має бути творчою.

• Виховання працелюбства у дітей потрібно поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.

• У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

*******

Залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

• за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;
• не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїхо бов'язків;
• не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;
• учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;
• не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;
• не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;
• завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно иконане доручення;
• не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

«Трудове виховання, - це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно».

В.О.Сухомлинський.
 

31.10.2014   

  Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога: освітню (передача життєво значущої інформації), виховну (засвоєння норм життя в людському суспільстві), розвивальну (підвищення індивідуального потенціалу).

Вступ до школи - переломний моменту житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному - від 2 тижнів до 2-3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до шко¬ли, або «шкільної зрілості».

Шкільна зрілість виявляється у:

1)морфогенетичній готовності, що передбачає фізіологічну зрілість (стан здоров'я) та рівень фізичного розвитку (розвиток дрібної моторики руки і зорово-рухової координації, а саме:

• фізичні показники довжини тіла, маси тіла;

• особливості розвитку на етапі дошкільного дитинства, що обтяжили розви¬ток дитини: важкі пологи, травми, тривалі захворювання;

• темп розвитку в дошкільному дитинстві (чи вчасно дитина почала ходити, говорити);

• стан соматичного здоров'я дитини: характер відхилень у системах і функціях організму, хворобливість; скільки разів у минулому році хворіла дитина, скільки днів;

2)інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати та узагальнювати ці знання, а також певний рівень розвитку пізнавальних здібностей у дитини (мислення, пам'яті, сприймання, уяви, уваги);

3) комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки (вміння слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати, врахо¬вувати настрій та бажання інших людей тощо);

4)емоційно-вольовій готовності, що передбачає вміння:

• робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити (довільність поведінки);

• поставити мету, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності.

• розуміти й адекватно виражати свої емоції;

• свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;

• уважно слухати й виконувати самостійно найпростіші усні вказівки дорослого;

• самостійно діяти за зразком (точно відтворювати, діяти за аналогією);

5) мотиваційній готовності, що пе¬редбачає чітко сформовану позицію школяра, коли дитина:

• має належне уявлення про школу;

• позитивно ставиться до шкільних занять, загальноприйнятих норм дисципліни;

• віддає перевагу урокам грамоти й лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, фізкультура, трудове навчання тощо);

• визнає авторитет учителя.

Школа з перших днів ставить перед дитиною низку завдань. їй необхідно успіш¬но опанувати навчальну діяльність, засвоїти шкільні норми поведінки, долучитися до життя у класному колективі, пристосуватися до нових умов розумової праці та режиму. Виконання кожного з цих завдань безпосередньо пов'язане з попереднім дос¬відом дитини.

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю врахо¬вують психологічні аспекти проблеми.

Особливої уваги потребують, так звані, «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менше комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мала впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи - це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

13.10.2014

    Як привчати дошкільника до праці

     З раннього віку необхідно привчати дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, до допомоги своїм рідним у домашній роботі. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спочатку їм просто цікаво. А поступово, якщо в сім'ї систематично заохочують до праці, хвалять за невеликі досягнення, у них виникає бажання допомогти дорослим, складаються трудові навички і звички, проявляється працелюбність.
     Дошкільний вік - сприятливий період, під час якого формуються цінні якості, необхідні людині. На основі правильного трудового виховання, отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов'язані з працею
          Для дошкільників характерне прагнення до активної діяльності. Дорослим важливо давати правильний напрямок цієї активності і самостійності, організовуючи ігри дітей, різні заняття, посильний труд, а також спостереження праці дорослих.
      Діти, як правило, з охотою виконують будь-яку роботу, пов'язану з домашнім господарством. Самообслуговування їх заохочує не завжди, особливо у старшому дошкільному віці.
Дитина обов'язково повинна закінчити почату роботу і виконати її охайно. Потрібно підтримувати ініціативу, яку проявляє дитина до праці.
     Дорослі повинні керувати працею дітей так, щоб ця праця мала виховний характер. Дошкільника, у якого життєвий досвід дуже малий, потрібно вчити працювати. Показ, розповідання, заохочення, нагорода, заохочення до спільної праці - види роботи, за допомогою яких можна навчити і привчити дитину до праці, потрібно враховувати її емоційність, бажання гратися.
     Потрібно виховувати інтерес до результатів праці, тобто знаходити радість і задоволення від закінченої справи.   Враховуючи, що гра і праця дошкільників тісно пов'язана, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці, виховання бажання працювати.  Слід відзначити, що ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати до ремонту і виховувати вміння ремонтувати. Це виховує у дитини бережливость. Виходячи з дому з дитиною, потрібно привчити її складами свої ігри та іграшки перед цим. Необхідно проявити вимогливість до своїх дітей і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу.

     Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні для його різнобічного, фізичного і психічного розвитку, для формування особистості.

17.09.2014

04.09.2014

 Поради батькам!

 Поки Ваш малюк ще дошкільник, він не замислюється над тим, коли потрібно відпочивати, коли займатися, читати, а коли гуляти. Він постійно перебуває під доглядом дорослих, і вони самі організовують увесь день дитини. Але пройде рік, і йому потрібно буде багато чого вирішувати  самому, у нього з’являться нові нелегкі обов’язки: уроки в школі, домашні завдання, заняття в кружках, адже треба ще почитати, допомогти мамі, погуляти.

Організувати весь день дитини допоможе режим!

Привчати дітей до нього потрібно якомога раніше, щоб до моменту вступу в школу вони вже свідомо виконували розпорядок дня. Ще в дитячому садку дітей навчають орієнтуватися в часі. Ваше завдання – пояснити їм, що займатися, відпочивати, гуляти й спати потрібно в певний час, тоді його буде вистачати на все. Дотримання режиму дня виробить у дитини почуття відповідальності, дисциплінованості – ті самі якості, які дуже потрібні школяру.

Якщо Ваша дитина відвідує дитячий садок – а тим дотримується режиму дня – то й вихідні дні не повинні відрізнятися від звичайних.

Дитина обов’язково повинна вставати в той самий час, бажано годин у сім або половині восьмого. Звикнувши вставати пізніше, йому важко буде прокидатися в необхідний час, коли піде в школу. Лягати спати дитина повинна не пізніше половини дев’ятого. Тривалість нічного сну – не менше 11,5-12 годин. Звикнувши лягати спати й вставати в той самий час, діти швидко засинають і легко прокидаються.

У режим дня дитини повинна обов’язково входити ранкова гімнастика! Вона зміцнює здоров’я, знімає сонливість, дає заряд бадьорості! Перший раз обов’язково займайтеся разом з дитиною, покажіть йому 5-7 вправ, введіть в комплекс ранкової гімнастики ігрові моменти. Періодично, щоб вправи не набридали, вносьте в них нові елементи. Пройде час, і дитина буде самостійно займатися ранковою зарядкою, але Ви обов’язково контролюєте чіткість і порядок виконання вправ.

Гуляйте у будь-яку погоду не менше 4 годин! Не можна скорочувати час прогулянки через зайнятість дорослих, поганої погоди. Адже свіже повітря для дитини – це зміцнення здоров’я, загартування організму, поліпшення діяльності органів дихання й серцево-судинної системи. Перебування на повітрі повинно бути активним: це й рухливі ігри, фізичні вправи, і посильно разом з дорослими працею. Якщо діти подовгу сидять біля телевізора, вони природно, менше рухаються, недостатньо гуляють. І як наслідок – погіршення сну й апетиту, плаксивість, дратівливість й інші порушення стану здоров’я. телевізійні передачі – звичайно, тільки дитячі – дозволяється дивитися не частіше 2-3 рази на тиждень, а тривалість їх не повинна перевищувати 30 хвилин.

 Завжди незмінними у режимі дня повинно бути час сніданку, обіду, полуденка, вечері. Тільки у випадку режиму харчування відбувається необхідна підготовка діяльності шлунково-кишкового тракту до перетравлення їжі, засвоєння живильних речовин. Тоді дитина буде їсти з більшим задоволенням і апетитом!

Якщо дошкільник звикне до виконання режиму дня, згодом це стане його внутрішньою потребою. Адже режим – запорука здоров’я!     

28.05.2014

14.04.2014  

Руки — інструмент тонкий, і «настроюються» вони протягом тривалого часу. Тому починати роботу з розвитку рухів рук малюка потрібно від народження. Адже дитина і у віці немовляти, і особливо у ранньому віці, має величезний потенціал для формування майбут­ньої особистості, зокрема її інтелектуального розвитку. Саме у ран­ньому віці малюк може багато здобути, але і багато втратити. Слід зауважити, що втрати цього періоду з віком компенсуються важче, а здобутки залишаються на все життя.

  Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотвор­ча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Ді­тей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою. Дуже зручни­ми є тригранні олівці у дерев'яному корпусі діаметром близько одно­го сантиметра з м'яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскіль­ки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчаться правильно утриму­вати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.

Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплен­ня.Пропонуйте дітям для ліплення глину, солоне тісто, спеціаль­ну масу для моделювання, яка не лише має м'яку, пластичну кон­систенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Маса для моделювання необхідна не тіль­ки для однорічних скульпторів, а й для старших дітей, які відста­ють у розвитку. Вчіть дітей сплющувати долонькою або кулачком шматочок тіста (масу для моделювання), відщипувати по малень­кому шматочку від великого шматка. Маленький скульптор буде у захваті, якщо знайде там захований вами невеликий предмет. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з руч­ки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчика­ми на зліплені мамою кульки — млинці, ґудзики (дірочки можна зро­бити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовле­не мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одно­часно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактиль­ну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків.

Надавлюйте пальчиками на злегка просушений консервований горошок, м'яку кукурудзу, родзинки, виклавши їх у ряд, по колу, ха­отично або силуетом знайомого малюкові предмета (віконце, соне­чко, лопатка, будиночок тощо).

Майструйте намисто, нанизуючи на тонкий пружний дріт —неслухняний шнурок не дуже-то підходить — з широким отвором макаронний, кісточки від рахівниць, розрізані на частини викорис­тані фломастери, картонні силуети тварин, яких потім можна «пока­тати на каруселі», покручуючи дріт.

Просівайте змішані борошно і горох, манку і рис через сито. Ховайте у манку або борошно ґудзик, намистину, камінчик, іграш­ку з кіндер-сюрпризу, а просіявши все це через сито, радійте разом з малюком його знахідці. Вчіть малюка шукати заховані дрібні пред­мети у різних крупах, насипаних у невелику, але високу ємкість. Можна використовувати як сухі крупи, так і зволожені водою. Це гарна вправа для розвитку тактильної чутливості. Та й маленький ар­хеолог із задоволенням буде займатися такими «розкопками».

Цікаво можна організувати ігри дітей з короткими кольоровими шнурками:

Ø     засовуйте їх у пляшки з широким і вузьким горлечком;

Ø     складайте, тримаючи за кінчики, у коробки;

Ø     знаходьте потрібного вам кольору шнурок у купі шнурків;

Ø протягуйте шнурок через коробочку з-під кіндер-сюрпри­зу, попередньо зав'язавши на кінцях вузлики.

Жодного малюка не залишать байдужим такі заняття.

Розкручуйте і закручуйте пробки, вкладайте різноколірні пластикові стаканчики один в один, переливайте воду в різний по­суд, переносьте ложкою, маленькою пластмасовою чашкою тощо. Виловлюйте з води руками, ложкою, ситечком порожні і наповнені коробочки від кіндер-сюрпризів, коркові пробки, м'ячики для гри у пінг-понг, діставайте з дна посудини варені перепелині яйця, ла­тексні м'ячики.

Продовжуйте робити дітям масаж пальців. Деякі фахівці радять використовувати для цього плетені різнокольорові кільця із дроту. Прокочуючи таке кільце вгору-вниз по пальцю, діти роблять рівно­мірний масаж пальців рук. Для мовленнєвої зони руки (зона від до­лоні до ліктя з тильної і бічної сторони) можна також використовува­ти кільце, але більшого розміру.

Діти раннього віку вже з інтересом грають у рольові ігри. Тож укладайте лялечку спати в колясочку і возіть по кімнаті, наспівуючи колискову. Погодуйте ляльок, попередньо давши завдання малюкові розсортувати у тарілочки невелику кількість змішаних плодів шип­шини і волоських горіхів, родзинок і кураги, бобів і квасолі, різних за формою макаронних виробів, вибрати білу квасолю з суміші різ­нобарвної. Вчіть малюка по-різному брати предмети: пінцетним за­хопленням, пучкою, великим і середнім пальцями тощо. Ці корисні вправи дуже привабливі для малюка.

Годувати ляльок також можна по-різному. Можна спочатку го­дувати одну ляльку, вибираючи частування лише для неї, а потім — іншу. А можна — чергувати: то одній ляльці у тарілочку класти їжу, то інший. Адже малюк — гостинний господар.

А ще малюку цікаво буде погодувати не звичайну ляльку, а зро­блену з пластикової пляшки. Для цього зробіть дірочку для рота, намалюйте або наклейте ніс та очі. Зверху одягніть на пляшку ма­леньку шапочку — так саморобна іграшка стане більше схожою на ляльку. «Рот» обклейте скотчем, щоб малюк не поранився, коли годуватиме ляльку. Годувати мож­на всім, що є на кухні. Головне, щоб частуваня було відповідного роз­міру. Готуючи для улюблених ігра­шок, навчіть малюка солити страви, беручи дрібку «солі» (сіль, борош­но, цукор, пісочок, манка) і рухаючи пальчиками, потроху висипати. Це чудовий масаж пучок пальців.

Використовуйте в іграх з дітьми різні пальчикові ігри.

03.04.2014     

Рівень розвитку дрібної моторики — один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток — у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку

Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від на­родження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб за­няття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповіда­ти віку малюка.

Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох — п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть за­стебнути ґудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо.

Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину пе­ред телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволі­кала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чека­ти, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі ґудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сороч­ки — светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така еко­номія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

Вплив дрібної моторики на здатність дитини вчитися

Результати досліджень учених, практичний досвід дефекто­логів, логопедів свідчать, що останнім часом у дітей помітно зни­зився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зрос­ла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загаль­ним недорозвиненням мовлен­ня пальчики малорухливі, їхні рухи неточні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям складно переключитися з вико­нання одного руху на інший.

На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібною моторикою у дитини батьки ді­знаються лише у період підго­товки дитини до школи або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відста­вати від однолітків, не встигає за програмою. При цьому наван­таження на дитину значно зпостає, адже, крім засвоєння нової інформації, ще доводиться вчитися утримувати ручку в неслухняних пальцях. Але такі проблеми можна попередити, якщо вчасно виявити відставання у розвитку коорди­нації рухів і дрібної моторики у дитини. При правильно спланованій корекційній роботі можна виправити ситуацію ще у дошкільному віці.

Варто пам'ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов'язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. Крім того, безпосередньо впливає на здатність дитини вчитися — що «розумніші» руки, то розумніший малюк.

На думку доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента Російської Академії Освіти Маріонілли Кольцової, є всі підста­ви розглядати кисть руки як орган мовлення.

24.03.2014

 Батьки повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

14.03.2014

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. 

26.02.2014

Ні для кого ні секрет , що ранкова зарядка необхідна для міцного здоров’я і бадьорості в перебігу дня. Але якщо навіть дорослим буває лінь її робити , то що говорити про дітей.

Однак саме їм вона тим більше потрібна. По-перше , дитячий організм сильніше піддається дії інфекції , і тому дітям потрібно загартовування . Далеко не всім дітям варто починати з обливань холодною водою та інших екстремальних варіантів , але від ранкової розминки нічого страшного не буде. Як і дитячий фітнес , комплекс зарядки для дітей , проведений з ранку , також допоможе виховати в дітях завзятість — якість, яка допоможе їм у подальшому.

Так само не варто забувати , що комплекс ранкової зарядки для дітей також необхідний для правильного розвитку опорно -рухового апарату. Наявність регулярної адаптованої навантаження дозволить дитині вирости здоровим і сильним.

Для того , щоб ранкова гімнастика дала більше результатів , необхідно дотримуватися деяких нескладних правил .

Вправи для зарядки дітей необхідно проводити в один і той же час . Єдиний виняток з правила — це хвороба дитини

Комплекс ранкової зарядки для дітей потрібно проводити до їжі , натщесерце. Можна перед цим прополоскати рот.

Найкраще проводити комплекс зарядки для дітей на вулиці , однак , якщо час року не дозволяє , то потрібно добре провітрити приміщення. Це дозволить поєднати ранкову зарядку для дітей з загартовуванням .

При виконанні вправ для зарядки дуже важливо стежити за точністю і правильністю виконання рухів дітьми , адже саме правильне виконання вправ є запорукою правильного і гармонійного розвитку суглобів.

• Також не можна забувати про диханні. Слідкуйте за тим , як ваша дитина дихає під час виконання комплексу зарядки для дітей — потрібно намагатися не затримувати дихання , дихати через ніс , повні груди , розміряючи ритм дихання з рухами. Якщо під час занять або після з’являються головні болі або інші неприємні відчуття , рекомендується порадитися з лікарем.

Для того , щоб було цікавіше , комплекс ранкової зарядки для дітей можна виконувати під музику.

Крім того , складність вправ , що включаються в ранкову зарядку для дітей , повинна зростати відповідно з фізичному розвитку та рівня підготовки . Не потрібно дуже старатися — все-таки ранкова зарядка для дитини має бути якщо і не задоволенням , то вже точно не екзекуцією і не перевіркою на міцність.

13.02.2014      

Серед розмаїття предметів, які оточують дітей з перших днів життя, особливе місце посідають іграшки. Неможливо уявити дитинство без іграшок. Проте їх випадковий добір не дає бажаного ефекту для повноцінного розвитку дітей. Тож підходити до їх добору треба системно, виважено, дотримуючись певних правил і принципів. Сьогодні вітчизняний промисловий ринок пропонує споживачам неймовірне розмаїття іграшок. Зорієнтуватися у ньому не так просто. Треба пам'ятати, що іграшки варто вибирати не лише за їх зовнішнім виглядом, а, насамперед, за їх безпечністю та корисністю для дітей. Саме тому дотримання принципу безпечності під час добору іграшок є найголовнішим. Яка іграшка є небезпечною для дітей?

Та, яка зроблена з вибухонебезпечних та легкозаймистих, шкідливих матеріалів, у якої є гострі краї, дрібні деталі, що їх можуть проковтнути діти. Небезпечними для дітей є й транспортні іграшки з недосконалою гальмівною системою. Власне, цей перелік небезпек, пов'язаний з неякісними іграшками, можна продовжувати й продовжувати. Тому, щоб убезпечити від них дітей, треба пам'ятати, що:- іграшки та ігри, призначені для складання цілого з частин, виконання різних ігрових функцій повинні мати інструкції, схеми користування, надруковані на упаковці, окремому аркуші або у вигладі брошури;

- в інструкції (керівництві, схемі щодо користування іграшками, іграми) або на споживчій упаковці мають бути вказані правила та види оброблення іграшок (ігор): миття, чищення, дезінфекція та їх утилізація за потреби;

- декоративне та захисне покриття іграшок та ігор має бути стійким до дії слини, поту та вологої обробки із застосуванням нейтрального мила - дитячого або господарчого;

- іграшки та ігри не повинні мати відчутного запаху;

- збірно-роздрібні ігри для дітей до трьох років (піраміди, набори кілець, кульки на стержнях тощо) не повинні мати деталей розміром менше від 30,0 мм.

Обов'язковою умовою для придбання іграшок є наявність документів, які засвідчують їх безпечність для здоров'я дітей. Це «сертифікат відповідності» або «сертифікат якості». Крім того, кожна іграшка має супроводжуватися висновком санітарно-епідеміологічної експертизи.Необхідно дотримуватися й таких принципів, як:

- зручність у використанні;

- відповідність віку дітей;

- врахування індивідуальних особливостей.

Особливу увагу варто приділяти добору іграшок для дітей віком до 3-х років, оскільки вони є найбільш незахищеними та вразливими.

29.01.2014

Духовний розвиток — чи не найскладніший напрям у педагогічній роботі з дошкільнятами. Як правильно й ненав’язливо відкрити дітям одвічні духовні цінності, спрямувати на шлях постійного самовдосконалення, прищепити прагнення творити добро і красу?

Проблеми розвитку духовного потенціалу особистості дошкільника — ціннісно пріоритетні на тлі загального занепаду духовної культури суспільства. Вони актуалізовані нагальними потребами часу та браком уваги до освітньої роботи з цього напряму в усіх ланках освіти й зокрема у дошкільній. Саме поняття духовність має складні, багатокомпонентні трактування філософського, психологічного, педагогічного спрямування, через що нечітко усвідомлюється педагогами і батьками, а відтак практика формування духовного потенціалу особистості дошкільника нерідко обертається тенденцією зводити формування духовності лише до прилучення малюків до релігійних традицій.

Оскільки духовний потенціал особистості проявляється через її духовні потреби та цінності (інтелектуальні, моральні, естетичні), емоційну культуру, моральні та естетичні ідеали, світогляд, здатність до творчості, основні шляхи його формування у дошкільному дитинстві лежать у площині соціально-морального, емоційно-ціннісного, пізнавального, художньо-естетичного і креативного розвитку дитини. Реалізація духовного потенціалу і дорослої людини, і дитини можлива на основі сформованої (у дошкільника — закладених основ) духовної культури, компонентами якої (за П. Щербанем) є інтелектуальна, моральна, комунікативна, художньо-естетична, національна, родинно-побутова, екологічна, правова, християнська, морально-етична культури тощо.

З урахуванням можливостей і потреб розвитку особистості в період дошкільного дитинства процес цілеспрямованого формування духовного потенціалу малюка має орієнтуватися передусім на такі головні прояви.

Прояви духовного потенціалу дитини

● Прагнення пізнавати навколишній світ і себе у ньому, глибше ознайомлюватися з творами різних видів мистецтва.

● Бажання сприймати й творити прекрасне, самостійно займатися мистецькою діяльністю.

● Розуміння основних морально-етичних норм і здатність дотримуватися їх у власній поведінці.

● Шанобливе та бережне ставлення до всього живого, неживої природи і предметів рукотворного світу, відповідальність та інші базові якості особистості.

Родини вихованців і педагоги дошкільного закладу — це оточення, яке справляє найістотніший вплив на духовний світ дитини в силу свого постійного й тісного контакту з малятами, високого авторитету і довіри з їхнього боку.

Тож головне завдання найближчого соціуму — створювати умови для накопичення дошкільниками першого позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової, театралізованої тощо.

Як засоби розвитку духовного потенціалу дітей у дошкільному навчальному закладі та сім’ї варто широко застосовувати твори мистецтва (образотворчого, музичного, декоративно-вжиткового, літературного тощо). Обов’язковою є також опора на культурні та історичні традиції народу, окремого роду і сім’ї, дошкільного закладу і групи, а також природне довкілля.

10.01.2014

  Виявлення специфіки та особливостей комунікативно-мовленнєвої діяльності дошкільників у взаємодії з однолітками дає змогу виділити в усіх вікових групах дитячого садка дітей з високим, середнім та низьким рівнями здатності до спілкування.

Критеріями високого рівня є такі: сформованість стійких мотивів спілкування з дорослими і ровесниками, частота контактів, ініціативність, активність взаємодії з навколишніми людьми, виражена у формах емоційно-особистісного, ситуативно-ділового та позаситуативного спілкування; володіння багатством невербальних засобів, знання ввічливих форм контакту і вміння здійснювати дії мовленнєвого та невербального характеру для взаємодії; розвинутість і різноманітність побудови мовлення у діалозі й монолозі, його адекватність просторово-часовому і партнерському оточенню, зв'язність, логічність висловлювань, наявність творчих розповідей.

Критерії середнього рівня: ситуативність проявів особистісних, ділових і пізнавальних мотивів спілкування з дорослими та однолітками, шо не стало стійким, стабільним механізмом, який спонукає до особистої ініціативи при вступі в мовленнєву взаємодію; відсутність активності в комунікації, знання ввічливих форм контактів, але не як керівництво до дії; слабка сформованість навичок соціально-перцептивного аналізу ситуації спілкування, помилки в оцінці просторово-часових характеристик та діючих осіб у комунікації; бідність лексики, граматичних і звукових утворень (зменшувальні суфікси, звертання, відповідні інтонації, тон, темп, сила голосу), що використовуються для встановлення взаєморозуміння в мовному спілкуванні, одноманітність побудов і форм мовленнєвих висловлювань, розповідання (монолог) відповідно до наочно-образної ситуації спілкування, несформованість елементів творчої уяви, фантазії, прогнозування, невміння виходити за межі наочної ситуації. 

До критеріїв низького рівня належать такі: несформованість мотивів спілкування з дорослими і ровесниками, труднощі вступу в контакт, комунікативно-мовленнєві дії без урахування (аналізу-синтезу) ситуації спілкування («не до ладу»), безініціативність у веденні діалогу, мимовільне використання експресивних, невербальних засобів комунікації при невмінні «читати» їх у партнерів; складнощі у формулюванні задуму дій партнерів щодо спілкування і розуміння ситуації в цілому; низькі мовні характеристики (бідність лексики, невиразність звучного мовлення, граматична неправильність); однотипність побудови фраз, відсутність творчої розповіді.

Система критеріїв визначення високого, середнього і низького рівнів комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей дає змогу розв'язувати в практиці дошкільного виховання такі завдання:

• визначати рівень сформованості вказаної діяльності; 
• робити висновки про особливості розвивальних впливів у дитячому садку;
• спостерігати за змінами в розвитку форм і засобів мовленнєвого спілкування в процесі спеціальних формуючих завдань;
• проводити порівняльний аналіз індивідуальних відмінностей у розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності дитини.

27.12.2013

   Мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Ступінь розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини — потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури.

 Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов'язані із комунікацією. Становлення в людини всіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому неможливе без міжособистісного контакту. При цьому мовленнєвий розвиток та його вдосконалення необхідно розглядати як відображення становлення навичок комунікативно-мовленнєвої взаємодії. Здатність до спілкування розуміється як комплексна здатність користуватися засобами взаємодії (невербальні, предметно-практичні, мовні), що забезпечують успішність цілей комунікації. Комунікативно-мовленнєві здібності можна характеризувати як індивідуальні психологічні й психофізіологічні особливості, які сприяють швидкому і якісному засвоєнню умінь та навичок застосовувати засоби спілкування в конкретній ситуації взаємодії з оточуючим.

Необхідно  підкреслити, що спілкування є тією вирішальною умовою, яка визначає факт появи активного мовлення, строки його виникнення, темп розвитку й удосконалення в наступні періоди дошкільного дитинства. Цей висновок не зменшує важливості інших факторів, і передусім розвитку чуттєвого пізнання, а також фонематичного слуху й артикуляційних рухів, без яких неможливо побудувати звукоорганізоване членоване мовлення, шо закріплює понятійний зміст свідомості.

Заявлений у психологічній характеристиці акцент на взаємозв'язку становлення форм і засобів спілкування дитини показує, шо мовлення виникло в спілкуванні і в своєму подальшому розвитку й становленні тісно пов'язане з комунікативною діяльністю дошкільника. Його рівень складності визначається широтою і дієвістю мотивів спілкування. Сама матерія мовлення (лексика, граматика) великою мірою залежить від потреби дитини в спілкуванні з дорослими й однолітками.

05.09.2013

1. На розумовий розвиток дитини значною мірою впливає повсякденне оточення. Те, що дитина бачить, чує навколо себе, відображається нею, стає матеріалом, над яким працює її розум.

2. У розумовому вихованні велике значення має вико­нання посильних трудових доручень. Трудова діяльність
   збуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знан­ня, чуттєві образи й враження.

3. Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.

4. Особливо корисно спонукати дитину самостійно знаходити відповіді на запитання.

5. Казковість, фантастичність і, одночасно, неймовір­на реальність мислення дитини формують у неї здатність
   до відкриття.

6. Не слід прагнути, щоб дитина була як усі. Помічайте успіхи дитини в розумовому зростанні.

7. Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших видів образотворчої діяльності.

8. З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально чіткою.

9. Важливе місце у формуванні допитливості дітей молодшого дошкільного віку займають конструкторські іграшки - будівельний матеріал, розрізні картинки, кольорова мозаїка.

10. Дорослі мають не тільки розширювати, а й збага­чувати словник дитини, удосконалювати правильне вживання граматичних категорій. Говорячи з дитиною, вони повинні вживати нові, доступні для її розуміння звороти, означення, вставні слова, метафори. Поступо­во дитина навчається їх розуміти і вживати у своїй мові.

11. Здатність дітей дивуватись є ґрунтом для вихо­вання інтересу до знань, до праці, формування мо­ральних якостей.

15.07.2013

17.05.2013

Намалюйте на папері своїй дитині маршрут, яким вона повинна йти до школи. Можна виконати малюнок у вигляді карти, тим самим, ви вносите елемент гри. Пройдіть із дитиною по намальованому маршруту, розповідаючи, яка небезпека може чекати її як школяра.Покажіть через які перехрестя прийдеться їй ходити. Обговоріть з дитиною, які світлофори горять для неї, звідки можуть зненацька виїхати автомобілі, за якими ознаках розрізнити автомобілі, яким дозволяється рух на червоний сигнал світлофора тощо.

Для дитини це перетворюється в захоплюючу гру, і велика ймовірність того, що вона запам'ятає, як їй безпечно дійти до школи і повернутися додому.

26.04.2013

* Поверхня виробів, що не контектує безпосередньо зі шкірою дитини, може бути оздоблена синтетичними матеріалами.

* Дозволено використовувати поліамідні текстуровані нитки для зашивання миска в дитячих панчішно - шкарпеткових виробах.

* Костюми купальні, карнавальні, бальні та театральні, одяг святковий із синтетичних та штучних матеріалів дозволено носить епізодично.

* Як підкладку в одязі дітей можна використовувати синтетичні тканини.

                                        Для дітей до трьох років

* Одяг першого і другого шарів має бути виготовлений винятково із натуральних тканин.

* Дозволено використовувати штучну тканину як підкладку одягу третього шару.

* На білізні дітей можуть бути аплікації, вишивки, оздоблення швів  із синтетичних та штучних матеріалів, а також обробки, виконані методом друку та термодруку, якщо вони не стикатимуться з тілом дитини.

                                         Для дітей від трьох до семи років.

* Дозволеноо одягати  панчішно - шкарпеткові вироби з пряжі змішаних волокан (50% натуральних і 50% хімічних волокан).

*Одяг другого шару може бути з натуральних, штучних та змішаних тканин, вміст натурального волокна в останніх має бути не менше 50%.

* Білизна першого шару (труси, майки) з хімічних волокон, вовняної чи напіввовняної пряжі для дітей повинна  мати внутрішню бавовняну ластку.

01.04.2013            Серія 1. ПОДАРУНОК ДЛЯ ІМЕНИННИКА.

     Обрати подарунок для дитини досить складно. Щоб задовольнити очікування малюка та раціонально витратити кошти, батькам, готуючи подарунок, слід, перш за все, врахувати вік дитини, її інтереси та вподобання. Не забувайте також про безпечність обраного подарунка для здоров'я дитини. Якщо ви пообіцяли подарувати дитині бажану річ за умови дотримання нею певних вимог - допомога у хатній роботі, зразкова поведінка тощо, - виконайте свою обіцянку. Подарунок має викликати радість у дитини та бути корисним для її фізичного та розумового розвитку.

05.04.2013                    Серія 2.     СПИСОК ГОСТЕЙ ТА СВЯТКОВЕ МЕНЮ.

Список гостей та святкове меню обов'язково варто обговорювати з дитиною. Якщо ви не можете запросити багато гостей, поясніть дитині чому. Плануючи святкове меню, враховуйте смаки дитини, зважайте на те, що святкові страви мають дещр відрізнятися від повсякденних, хоча б зовнішнім виглядом. З'ясуйте, чи немає у когось із запрошених алергії на деякі продукти.

08.04.2013                    Серія  3.   ЗАПРОШЕННЯ ГОСТЕЙ.      

        За правилами етикету гостей потрібно повідомити про святкування за два тижні.    Можна запрошувати друзів дитини, телефонуючи батькам.     Але ліпше розіслати кожному з гостей листівки - запрошення, виготовлені разом з іменинником. Не забудьте домовитися з батьками запрошених малюків про час, коли дітей потрібно буде забрати. 

                 Серія 4.  РОЗВАЖАЛЬНА ПРОГРАМА.                         

    Звичайно, ви можете  дати дітям змогу самостійно розважитися, але в такому разі слід бути готовим до різних несподіванок, можливо, й не зовсім приємних. Тому, щоб свято пройшло весело й цікаво, запам'яталося гостям надовго, треба вам зазделегідь ретельно продумати заходи розважальної програми. Пофантазуйте й самостійно організуйте і проведіть з дітьми цікаві конкурси та ігри, приготуйте кожному з гостей приємні сюрпризи та невеликі подарунки або ж доручіть цю відповідальну справу агенству з організації дитячих свят.

                  Серія 5.   СТВОРЕННЯ СВЯТКОВОЇ АТМОСФЕРИ.

   Святкова атмосфера - це власне те, що перетворює звичайне дозвілля на свято. Тож створенню святкової атмосфери слід приділяти особливу увагу. Прикрасьте інтер'єр повітряними кульками, серпантином, плакатами. Підберіть веселу музику, приготуйте для кожного з гостей святкові атрибути одягу, підберіть  розважальні ігри, конкурси з урахуванням віку дітей.

• Не потрібно розчісувати мокре волосся.
• Необхідно ретельно висушувати волосся перед сном. Дитині не можна лягати спати з мокрим волоссям, оскільки це може призвести до отиту чи запалення трійчастого нерва.
• Не рекомендується плести тугі косички чи туго стягувати волосся в хвіст.Такі зачіски можуть спровокувати появу залисин чи витончення волосся.
• При потрапленні  на волосся фарби, клею, пластиліну, жувальної гумки слід видалити їх за допомогою гребінця та рослинної олії.
• улітку слід надягати на голову дитині панамку чи кепку.

•  Небажано, ідучи з дитиною, постійно тримати її за одну і ту саму руку.
• Дитині не слід спати на ліжках із сітками, м'яких матрацах та диванах, великих подушках.
• Не дозволяйте дитині довго сидіти в одній позі (за комп'ютером, перед телевізором, під час гри)
• Правильно обладнайте робоче місце майбутнього школяра: стіл повинен відповідати зросту, стілець (не крісло) бажано обирати зі спінкою, щоб для спини була опора. Обов'язково придбайте підставку для ніг.
• Намагайтеся чергувати діяльність дитини (відпочинок та заняття)
• Кістки, м'язи у дітей недостатньо міцні. Тому, щоб посилити м'язовий корсет, у перервах між заняттями дитина має виконати невелику розминку, бажано разом із вами.
• Для дитини більш корисно носити не сумку, а ранець.  

• ЗАЛУЧАТИ ДИТИНУ ДО ТРУДОВИХ СПРАВ СІМ'Ї ЯКОМОГА РАНІШЕ;
• ЗА ДИТИНОЮ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАКРІПИТИ ПОСТІЙНІ ОБОВ'ЯЗКИ, ЗА ВИКОНАННЯ ЯКИХ ВОНА МАЄ БУТИ ВІДПОВІДАЛЬНОЮ;
• НЕ ДОПУСКАТИ ВІДХИЛЕНЬ ВІД ВСТАНОВЛЕНИХ ДОРОСЛИМ ВИМОГ, ЩОБ НЕ ДАВАТИ ДИТИНІ ПРИВОДУ ДО УХИЛЕННЯ ВІД СВОЇХ ОБОВ'ЯЗКІВ;
• НЕ КАРАТИ ДИТИНУ ПРАЦЕЮ: ПРАЦЯ МАЄ  ПРИНОСИТИ РАДІСТЬ ТА ЗАДОВОЛЕННЯ;
• УЧИТИ ДИТИНУ ПРАЦЮВАТИ, ПРИЩЕПЛЮЮЧИ ЇЙ ЕЛЕМЕНТАРНІ НАВИЧКИ КУЛЬТУРИ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - РАЦІОНАЛЬНІ ПРИЙОМИ ПРАЦІ, ПРАВИЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗНАРЯДЬ ПРАЦІ, ПЛАНУВАННЯ ТА ЗАВЕРШЕННЯ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ;
• НЕ ДАВАТИ ДИТИНІ НЕПОСИЛЬНИХ ДОРУЧЕНЬ, АЛЕ ДОРУЧАТИ РОБОТУ З ДОСТАТНІМ НАВАНЕТАЖЕННЯМ;
• НЕ ПІДГОНЯТИ ДИТИНУ, ЧЕКАТИ, ПОКИ ВОНА ЗАКІНЧИТЬ РОБОТУ САМА;
• ЗАВЖДИ ДЯКУВАТИ ДИТИНІ ЗА ДОПОМОГУ ЧИ СТАРАННО ВИКОНАНЕ ДОРУЧЕННЯ;
• НЕ ЗАБУВАТИ ХВАЛИТИ ДИТИНУ ЗА ТУ РОБОТУ, ЯКА ВИМАГАЛА ВІД НЕЇ ОСОБЛИВИХ ЗУСИЛЬ.

1.Наказание не должно вредить здоровью - ни физическому, ни психическому. Более того, по идее, наказание должно быть полезным.

2.Если есть сомнение, наказывать или не наказывать, - не наказывайте. Даже если уже поняли, что слишком мягки, доверчевы и нерешительны. Никакой  "профилактики", никаких наказаний "на всякий случай".

3.За один раз - одно наказание. даже если проступков совершено сразу необрозимое множество, наказание может быть суровым, но только одно, за все сразу, а не по одному за каждый. Наказание - не за счет любви, что бы ни случилось, не лишайте ребенка заслуженной похвалы и награды.

4.Лучше не наказывать, чем наказывать запаздало. Иные чересчур последовательные взрослые ругают и наказывают детей за проступки, обнаруженные спустя месяц, а то и год (что - то испортил, стащил, напакостил), забывая, что даже в суровых взрослых законах принимается во внимание срок давности правонарушения. риск внушить ребенку мысль о возможной безнаказанности не так страшен, как риск задержки душевного развития.

5.Наказан - прощен. Инциндент исчерпан. Страница перевернута как ни в чем не бывало. О старых грехах - ни слова. Не мешайте начинать жизнь сначала!

6. Без унижения. Что бы ни было, какая бы не была вина, наказание не должно восприниматься ребенком как торжество нашей силы над его слабостью, как унижение. если ребенок считает, что мы не справедливы, наказание подействует только в обратную сторону!

7.Ребенок не должен бояться наказания. Не наказания он должен страшиться, не гнева нашего, а нашего огорчения.

            При дефиците любви становится наказанием сама жизнь, и тогда наказания ищут как последний  шанс на любовь.

Берегите своих детей,

Их за шалости не ругайте.

Зло неудачных дней

Никогда на них не срывайте.

Не сердитесь на них всерьез,

Даже если они провинились,

Ничего нет дороже слез,

Что с ресничек любимых скатились.